Костел.

www.rbrechko.livejournal.com

Якщо їхати зі Львова на Івано-Франківськ, то за кілька кілометрів за Бібркою на трасі буде село Соколівка, в якому варто подивитись на дерев"яну церкву св. Миколая (18 ст.) і руїни Миколаїського костелу (кінець 16 ст.). Якщо за першою місцева греко-католицька парафія ще хоч якось наглядає, то стан костелу просто жахливий - без реставрації він довго не протягне. Саме село відоме ще з 14-го століття під назвою Сенява, а з середини 16-го ст. до початку 19-го ст. було містечком і мало магдебургське право.

Костел, ображений Реєстром і людьми.

Соколівок на Україні маса. І поблизу Ярмолинець є одна, і неподалік від Косова, і в Васильківському районі Київщини, і в Вільнянському районі на Запоріжжі, і ще в восьми місцях країни. Лише на Львівщині Соколівок цілих три: в Буському, Пустомитівському і Жидачівському районах. Нам потрібна остання, з Жидачівського.

Саме в цій Соколівці ще якось стоять розвалини старовинного оборонного костелу. Відомий дослідник української архітектурної спадщини Орест Мацюк в своєї книзі "Замки і храми Західної України" датує храм 1594 роком. Дивно, що при такому солідному - бо вже більш як 412-літньому - "стажі" костел не потрапив в Державний Реєстр національного культурного надбання. О Мацюк також згадує ще одну колишню назву села: Сенява (вірогідно, від магнатів Сенявських).

До руйнації храму приклались в часи Другої світової війни вояки з УПА: відомо, що 8 березня 1944 року вони підпалили вівтар і спробували зруйнувати костел.

Стан храму жахає. Обвалений дах, обдерті стіни з подекуди вцілілими рештками стінописів, руїна вівтаря. Я вже писала колись про нього:

"...всередині склад якихось чи то добрив, чи ще якоїсь хімії – не знаю, але тхне звідти відразливо. Поруч – трактори та інший сільгосп-реманент, а на обваленій стрісі - лелеки. Вони кружляли над нещасним храмом, час від часу сідаючи на нього. В якийсь момент їх було аж 5!" 

Екскурс в історію

До середини XVI ст. назва - Сенява. Розташоване на лівому боці р. Боберки, за 52 км. на пн. сх. від районного центру. Перша писемна згадка з 1389 р. Родове гніздо магнатського роду Сенявських, які володіли ним до кін.  XVI ст. В 1558 р. село отримало Магдебурзьке право. Потім було в руках Стадницьких, Мрозовицьких, Яворських та ін. 

В XVI ст. був збудований інкастельований костел з масивною вежею-дзвінницею, фундація якого належала Анні Стадницькій та Софії Олесницькій, дочкам Олександра Сенявського. Костел у давні часи був оточений мурованою огорожею з вежами на чотирьох кутах, а також мав в'їздну браму зі сх. та хвіртку з пн. сторони. Відомо, що костел був зруйнований під час козацького походу у 1648р. Донині збереглися тільки костел без покриття та фрагменти укріплень. 

Так було

Ілюстрації з книги "Костели і кляштори римо-католицькі давнього Руського воєводства. Том ІІ" (Краків, 2003). Костел до 1939 р. Стан храму в 1993 р. вражає: він виглядає все ще досить непогано! Ці скульптури з соколівського костелу зараз знаходиться у Львівській галереї мистецтв (філіал в Олеську) А цей конфесіонал - в костелі Бібрки. 

Ілюстрації

Фото 2006 р. Автор - Ігор Хома.

(www.castles.com.ua)

Вівтарна частина костелу. Частково збереглись розписи

                                                                        

За матеріалами книги: Володимир Пшик- Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст./ 238с.