В еру стрімкого розвитку інформаційних технологій для того, щоб вижити бібліотекам і бібліотекарям вкрай необхідно радикально переглянути свою місію в соціумі.
Бібліотека, як сховище книг - це вчорашній день.
Відомий бібліотекознавець Вільям Візнер в статті з промовистою назвою "Бібліотечна справа вступає в зону сутінків" пише: "Бібліотечна справа сьогодні нагадує туберкульозного хворого в останній стадії, як їх любили зображати в дев'ятнадцятому столітті: палаючі очі, яскравий рум'янець і гарячкова активність - безпосередньо перед відходом у кращий світ. Незважаючи на всі ознаки зворотного, ми віримо в те, що бібліотекарі зможуть знайти своє місце в майбутньому світі. Насправді, ми повинні зрозуміти, що історична місія бібліотек завершена, що в найближчі сто років наші будівлі поступово спорожніють і що портативна електронна книга, удосконалюючись, стане останнім цвяхом, убитим у нашу колективну труну "
Залишаючись в рамках інформаційного підходу (а саме такий підхід домінує сьогодні в світі, в тому числі в Україні),у бібліотек немає шансів перемогти в інформаційному суперництві.
Бібліотека повинна змінити повністю свою стратегію і місію. Перейти від мертвого книгосховища до КЛУБУ ЖИВОГО СПІЛКУВАННЯ.
Подібний формат вже широко використовується у всьому світі. З місця, куди людина приходила за інформацією, бібліотеки поступово перетворюються в місця "зустрічей за інтересами". Затишні зали з книжковими полицями, мягкими кріслами, де можна відпочити від мирської метушні, випити кави, поспілкуватися з друзями і знайти спільних знайомих, поступово приваблюють все більше людей, які втомилися від безликого спілкування в інтернеті. Бібліотека може зводити людей, якіі в дружній атмосфері хочуть обговорити прочитані книги, газети, подискутувати стосовно того, що відбувається в їхніх громадах, в цілому у країні. Бібліотека, як колись, може бути творчим осередком громади: літературні вечори, театралізовані постановки, різноманітні конкурси, вікторини пов'язані з прочитаними літературними творами, творчістю поетів, письменників і своїх місцевих талановитих земляків.
Ще одна ніша для виживання бібліотеки - це позиціонування себе як ЦЕНТРУ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЛОКАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ.
В епоху глобалізації питання самобутності і підтримки місцевої культури стають особливо актуальними. Бібліотеки можуть взяти на себе роль "сховища" національної мови і локальної культури конкретного району, не кажучи вже про просвітницькі функції.
Бібліотекарі же окрім своєї чисто адміністративно-обслуговуючої ролі повинні взяти на себе ще й КУЛЬТУРОЛОГІЧНУ функцію. Своє бачення "нової місії бібліотекаря", досить влучно висловив іспанський філософ Х. Ортега-и-Гассет. Філософ вважав, що людство сьогодні страждає від надлишку книг: "В даний час читають дуже багато: зручна можливість отримати без особливих, точніше, майже без жодних зусиль зі свого боку незліченні думки, що містяться в книгах або газетах, привчає людину, навіть вже майже привчила середньостатистичну людину не мислити самостійно, не продумувати знову те, що він читає, а це якраз і є єдиний спосіб дійсно засвоїти прочитане. ". Місія ж бібліотекаря, по Ортезі, полягає в тому, щоб стати "гігієністом читання", що захищає читача від непотрібних книг. "Я уявляю собі майбутнього бібліотекаря у вигляді фільтра, який повинен встати між бурхливим потоком книг і людиною". Бібліотекар повинен допомагати читачу вибирати книги для читання. Формувати, особливо в молоді, високу читацьку культуру і смак до літератури. На тлі коли книжковий ринок заповнений масою низькопробного чтива: бульварних жіночих романів, фентезі... це вкрай актуально.
Це особливий жанр бібліотечної роботи, що вимагає психологічної підготовки і взагалі багатьох професійних та особистісних якостей. Зрозуміло, роль порадника, а часто і керівника читання складна й відповідальна, але це та серцевина бібліотечної справи, яка повинна зберегтися в XXI в.
авт. Галина Чайка
|
0
